Приймак Василь Іванович

Народився 29 жовтня 1936 року у селі Гуничі Овруцького району Житомирської області. у 1953 році закінчив Овруцьку середню школу №1. У тому ж році вступив до Київського педагогічного інституту ім. Горького на фізико-математичний факультет. Протягом навчання займався легкою атлетикою (дистанції 1,5 км , 800 м). Його рекорд на 1,5 км протримався в інституті 20 років. Тільки син, навчаючись в тому ж вузі, побив рекорд батька. Також займався художньою самодіяльністю, був солістом хору. У 1957 році Василь Іванович одружився з однокурсницею Тамарою.

Приймак Василь Іванович

Після закінчення інституту Приймак В.І. працював у Васильківській середній школі №4 вчителем математики. З грудня 1957 року служив у Військово-морському флоті, вступив до лав КПРС. З грудня 1959 року по серпень 1960 працював у середній школі №10 м. Києва. З серпня 1960 року працював завучем, а з 1968 року по 2002 рік – директором Васильківської школи №8.

Для школи було зроблено дуже багато: Василь Іванович за допомогою шефів, міськвиконкому господарським шляхом добудував у 1972 році спортивний зал 43х13 кв. м, а в 1980 році – навчальні майстерні і стрілецький тир 35х12 кв. м , у 1999 році  – роздягальні до спортивного залу. Школа, під керівництвом Василя Івановича, завжди славилася у місті своїми вчителями та учнями.

1972рік 7-й випуск. Выпускнbй фотоальбом - сторінка з вчителями

За свою сумлінну працю Приймаку В.І. присвоєно звання «Відмінник народної освіти», нагороджено значком «Переможець соціалістичного змагання», та у 2002 році рішенням виконавчого комітету № 104 від 22 серпня посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Василькова».

Васильків став часткою його життєвої і творчої біографії. Тут уперше відчув радість і турботу вчительської праці, тут зростала його майстерність, впевненість, творчість. Працюючи директором школи, Василь Іванович за короткий час завоював авторитет і повагу колег та батьків, дітей та громадськості міста. Шанували його за надзвичайну працьовитість, принциповість, вимогливість, людяність та толерантність. Упродовж своєї педагогічної діяльності він працював для покращення якості навчально-виховного процесу, щоб школа стала радістю для учнів та джерелом мудрості для вчителів. Життєвим кредом Василя Івановича був девіз: якнайбільше знати, вміти, могти і хотіти. Сенс його життя: віддаватись безкорисливо і цілком людям і справі, за яку відповідаєш. Він довго буде в пам’яті тих, хто був з ним поряд протягом багатьох років.

Свято останнього дзвоника на подвір’ї школи