До нашого міста щодня приїжджає в різних справах багато товаришів, яким доводиться жити по кілька днів. Цілісінький день людина працює, а надвечір постає питання: де ж переночувати, бо готелю у Василькові немає. Але васильківці здивовано подивляться на вас і скажуть: — Як це? У нас є готель. Є там і штат, який складається з трьох осіб -директора, прибиральниці, сторожа. Як же на ділі виглядять справи готелівські?
З 10 кімнат найкращу займає директор готелю т Лобортас, одну кімнату й кухню — сторож, в 7 інших кімнатах, за розпорядженням голови міськради т. Лапка, поселилися сім‘ї військовослужбовців, хоч їх можна розмістити на квартирах. Але директор готелю і голова міськради вирішили, що так буде краще. Бачте не треба буде турбуватись їм про паливо для готелю і взагалі вислуховувати скарги від приїжджих, що холодно, брудно. Пожильці готелю обернули його на брудний, гуртожиток. В кімнатах рубають дрова. В коридорах брудно, посуд брудний, понаставлено ліжка. Взагалі це приміщення дуже брудне. Правда, є одна кімната для приїжджих, де стоять двоє ліжок. Є і матраци, але ж в цій кімнаті немає дверей, вона не опалюється—просто відкрита, як сарай. А якщо подивишся на постільну білизну, то аж моторошно стає. Очевидно, більше півроку, як її прали. Директор готелю т. Лобортас говорить: «Взагалі, у нас немає готелю.- Лише весною ми розпочнемо нормальну роботу. А тепер, зимою, коли хто приїжджає, то я беру до себе в кімнату».
Ф.К.
Газета «Радянське життя» № 75, неділя, 24 грудня 1944 року
إرسال تعليق