Церква Різдва Пресвятої Богородиці

На відстані чотирьох кілометрів від центра міста Василькова на північ, біля сучасної дороги на Київ, яка довгий час слугувала поштовим трактом, знаходиться  Церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Існує декілька версій появи церкви:

«Їхала якось княгиня Ольга з Києва до Візантії на переговори до половців і захотіла пити. Слуги, що супроводжували княгиню, викопали криницю. Вода відстоялася і княгиня вгамувала спрагу. Через деякий час криницю освятили і назвали каплицею».

За інформацією, що надрукована у «Військово-статистичному огляді Російської імперії»  за 1848 рік, преподобний Феодосій Печерський, який в XI сторіччі народився в місті Василькові, на тринадцятому році свого життя , рухомий любов’ю до християнської віри, викопав собі печеру, а поруч з печерою криницю. З часом печера зруйнувалась, а криниця зберіглась. На місці криниці мешканці збудували 8-ми куту каплицю, що лежить на великій дорозі до Києва на відстані 4 версти від міста Василькова і називається Каплиця Феодосія.

За переказами старожилів передмістя Западинка, існує легенда про те, що їхав якось поштовою дорогою заможний пан. І в один момент щось злякало його коней. Перелякані коні понесли візок зі страшенною швидкістю. Переляканий чоловік став молитися і, під час молитви, пообіцяв поставити церкву на тому місці, де зупиняться коні. Коні зупинились біля болота. Поруч викопали криницю. З часом, над криницею звели невеличку капличку. Мешканці навколишніх сіл та хуторів приходили до неї щоб помолитись та отримати благословення.

Вигляд сторони храму

Коли саме над криницею була збудована каплиця – невідомо, але у 1739 році вона вже існує. Про це згадує Яків Маркович у своїх «Денних записках малоросійського підскарбія», коли зупиняється в Чернечій корчмі біля каплиці під час своєї подорожі.

У 1859 році придорожня каплиця була розбудована до церкви, будівлю доповнили двома зрубами. Церква була відкрита  1 серпня (за старим стилем) в день пам’яті Хрещення Русі. Того дня на освячення храму зібралися всі архієреї і священики округу, а також мешканці прилеглих околиць.

Цього дня, також, вшановували  пам’ять семи мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Алима і Маркела, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Тому 14 серпня (за новим стилем) у церкві проводили ярмарок. Люди зносили все, що у кого було. Стелили під церквою рушники, на них клали дари, якими пригощалися всі, але в першу чергу діти і бідні.

Внутрішнє убранство церкви Різдва Пресвятої Богородиці

В 20-х роках XX сторіччя храм було зачинено. Це пов’язано з тим, що політика Радянської влади, ґрунтувалася на засадах атеїзму, тому проти релігії була оголошена боротьба.

До того часу, як храм було зачинено, він мав назву Церква Святого духу.

Церква була знову відчинена під час німецько-фашистської окупації у 1941 році. Після війни храм змінив свою назву, його було пересвячено на Церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1975 році церкву зміцнили – залили фундамент навколо храму, щоб запобігти руйнації. В 2009 – під час реконструкції храму, під підлогою вівтарної частини було знайдено стару криницю. Наразі доступу до криниці немає, оскільки вона заново була схована під покриттям підлоги.

Купол храму

Будівля зберіглася в чудовому стані, своєчасні ремонти дозволили донести до наших днів всю красу різьблених прикрас і дерев`яного декору. Над святинею піднімаються два невеликих куполи однакової висоти.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці має історичну цінність, але статусу пам’ятки архітектури не має. Потребує захисту та бережливого відношення, оскільки є унікальним духовним, культурним та туристичним об’єктом.